село Тернова

Час заснування села співпадає з часом заселення Слобідської України.  Село було кріпосним і входило до складу Вертіївської волості. До складу Протопопівкої сільської ради село увійшло у 1956р після реорганізації Вертіївської сільської ради, тому що Вертіївка увійшла до складу Сазано-Баланівського. Між с.Терновою і с.Вертіївкою розташувався хутір Церковний. Тут була церква, а також маєток поміщика Виноградова, який мав винокурню, паровий млин. Церковний хутір був центром Вертіївської волості. Там була розташована волость, а в перші роки радянської влади – ревком і сільська рада.  Довгий час у будинку Виноградових була розміщена Вертіївська лікарня на 25-30 місць. Головним лікарем у лікарні довгий час працював Гайдамака Семен Петрович. У 1972р лікарню було закрито,  а на її базі організовано лікувальний пункт.  Паровий млин у 1950р було переобладнано під сільський клуб, що існував близько 10 років. У Церковнім у 30-40-ї рр. була пекарня і сільське товариство споживачів. Після приєднання села Тернова до Протопопівки, Церковний хутір адміністративно розділився, його східна частина увійшла до складу Протопопівки. Кордоном стала дорога, що вела на залізничну станцію Мерчик. Вона розділяла землі двох господарств, двох рад, двох районів Дергачівського і Богодухівського. У селі Тернова була початкова школа. Скільки стояла її будова, ніхто не пам’ятає. Школу було закрито у 60-і роки. У 1972р будівлю розібрано і її матеріал був використаний для спорудження виконкому  Протопопівської сільської ради народних депутатів.

         У Терновій був колгосп «Перемога» поблизу села, з боку села Протопопівки, був маєток кулака Крамаренка. На ставку був водяний млин. Зараз це урочище називається Крамаренкове. 

          В районі Ващенкового зрубу був Ващенків хутір. Ващенко – мешканець с.Вільшани- мав тут свою землю,свій ліс. Він був віруючим. З метою залучення, до секти він наділяє свою землю під забудову тим, хто вступав.  Хутір припинив своє існування у 30-ірр. На території  Протопопівської сільської ради  назви багатьох урочищ говорять про те, що там колись були хутори, землі поміщиків, кулаків, середняків:

Глодівка-  маєтність Глодівської пані,

Крамаренкове- Крамаренка,

Ващенкове – Ващенка,

Островське- Островський,

Козацьке – Козацький.

          У верхів’ях Шматового яру був хутір Скнарине, який  налічував 11 дворів. У 1939р ,згідно Постанови РНК, відбувалося переселення хуторів, і  хутір  Скнарине припинив своє існування. Цого мешканці переселились  в с.В’язове, Горіхове (Христоси), Ярошівку і Вільшани. На місці багатьох хуторів зараз розташовані поля.

         Урочище Москалівське одержало таку назву тому, що там жили  солдати-втікачі (москалі) царської армії. У народі їх називали розбійниками. Розбійники виходили на Мурафський шлях і грабували багатих.у мешканців найближчих хуторів вони купували продукти, худобу.